ЕКОНОМІЧНІ КАЗКИ

Як монетка хлопчику допомогла

Лобачивець Ю.В.

Жила собі маленька монетка. Була вона гарна така, блискуча та дуже самотня. Жила монетка довгий час у темній коробці.

Ось одного разу прокинулась монетка і вирішила іти друзів шукати. Вилізла з коробки і пішла куди очі бачать. Йшла – йшла  та й притомилась, сіла відпочити. Раптом побачила монетка рудоволосого хлопчика, який гірко плакав. Захотілося їй дізнатися чого це такий хлопчик засмучений. Підійшла ближче та питає :

• Чого це ти засмучений, хлопче?
• Да як же мені не сумувати, коли в мого друга День народження завтра і я хотів купити йому подарунок та не вистачає коштів. Я довго збирав гроші та складав їх у скарбничку та все ж не вистачає.

Подумала монетка та й каже:

• Забери мене з собою, можливо в пригоді стану.

Забрав хлопчик монетку і поклав її до скарбнички. Озирнулася монетка навколо, а там багато таких монеток. Зраділа вона , що друзів знайшла.

А наступного дня побачила монетка  що хлопчик поніс скарбничку до магазину. Висипав продавець монети на прилавок та й рахує.

«Мабуть подарунок прийшов купувати» - подумала монетка.

І ось продавець дістає з полиці  коробку, а в ній гарний великий іграшковий самоскид і віддає хлопчику. Як же зрадів рудоволосий хлопчина, як же засяяли в нього очі.

Зраділа і монетка , що все ж таки у пригоді стала. Допомогла хлопчику подарунок придбати. Недарма ж у народі кажуть :«Копійка гривню береже».

 

БІЗНЕС МУХИ-ЦОКОТУХИ

КОЛЬЧЕНКО О.Г.

 

Одного разу з відомою всім Мухою-Цокотухою трапилася цікава історія:

Муха стежкою пішла,

Муха грошики нашла

         Муха подумала : «Скоро в мене День народження. Я можу купити на ці гроші самовар, багато солодощів і влаштувати блискуче свято».

         Замислилася Муха. І їй прийшла ідея: «Я можу побудувати на ці гроші кафе і стати його господинею. Мені випав шанс – вигідно вкласти гроші в будівництво, а потім у мене з'явиться ще більше грошей. Та й бути хазяйкою мені подобається – приймати гостей, влаштовувати свята».

         Муха обрала місце для будівництва кафе недалеко від дороги, у затінку дерев, і запросила будівельників. Передусім вона вирішила перевірити, як будівельники ставляться до роботи, чи вміють вони гарно й акуратно будувати, економити матеріали. Тому Муха-Цокотуха вирішила з ними поспілкуватися:

• Які будівельні матеріали вони знають? (Відповіді дітей)
• Які з них міцні, гарні , екологічно чисті? (Відповіді дітей)
• З чого потрібно починати будь-яку будівництво?(Відповіді дітей)

Муха пересвідчилася, що будівельники – знавці своєї справи, тоді довірила їм роботу. Будівельники взялися за справу, вони звели стіни, покрили дах.

Потім Муха запросила меблярів і дизайнерів, щоб поговорити, який вигляд матиме кафе:

• Яке освітлення краще зробити? (Відповіді дітей)
• Якими матеріалами оформити стіни, чим їх прикрасити? (Відповіді дітей)
• Яка підлога краща - дерев'яна чи пластикова? (Відповіді дітей)
• Якими повинні бути меблі в кафе? (Відповіді дітей)

Стала Муха думати над назвою кафе. Їй на думку прийшла назва «Затишок». А яку назву запропонуєте ви? (Відповіді дітей).

І ось настало свято - відкриття кафе. Муха – Цокотуха зустрічала гостей вагами і всім казала:

«Хочете мати завжди добру славу?

Дуже прошу вас будьте ласкаві!

Свято почніть моє словом приємним,

Будьте люб'язні, милі та чемні»

(Діти розказують , які знають ввічливі слова)

Прийшов час пригощати стравами. Так як це було відкриття кафе, то Муха не могла продавати за гроші, і щоб свято було цікавішим, а в  кафе було більше клієнтів, вона придумала конкурси:

• Назвіть найвідоміших птахів із казок?
• Хто знає казкових комах?
• Згадайте казки названі іменем казкового героя?
• Хто з літературних героїв згадував про їжу?

Свято відкриття вдалося на славу. Відвідувачам дуже сподобалося в гостях у Мухи і їм хотілося ще раз прийти в кафе. Так господиня залучила до себе відвідувачів, які щораз приходили до неї з друзями відпочити у затишному кафе, поїсти смачних страв, послухати веселу музику.

Так Муха-Цокотуха правильно розпорядилася знайденими грошима і розпочала свою справу, яка їй приносила дохід.

 

  Найцінніший подарунок

Вінніченко О.Г.

Андрійкові було 6 років. Разом з татом і мамою вони жили в звичайній квартирі на третьому поверсі п’ятиповерхівки.  Оскільки хлопчик в сім’ї був єдиною дитиною, тато і мама віддавали всю свою любов Андрійкові, і намагалися постійно йому догоджати в усіх його бажаннях. Достаток в сім’ї був не дуже великий і майже весь бюджет сім’ї йшов на подарунки малому.

Одного разу Андрійко прогулюючись з батьками по крамницях, побачив великий, блискучий велосипед. Очі хлопчика загорілися від радості і не зважаючи на перехожих людей почав голосно і наполегливо просити батьків купити нову забаганку.

Тато з мамою лише переглянулись один на одного, і щоб їхній Андрійко перестав вередувати витратили останні заощадження на новенький велосипед.

Але через декілька днів пролунав телефонний дзвінок. На іншому кінці дроту пролунав чоловічий голос.

• Доброго дня, я лікар місцевої лікарні, ваша бабуся захворіла і знаходиться в нашій лікарні. Їй якнайшвидше потрібні ліки, але нажаль лікування досить дороге.

З цими словами, мама Андрійка поклавши трубку почала плакати. Повз кімнати пробігав Андрійко, побачивши матір він тихенько до неї підійшов і запитав:

• Мамо! А чому ти плачеш?

Мама розповіла сину, що трапилось з бабусею, а плаче вона тому, що в них закінчилися всі гроші, які вони намагалися заощадити. Андрійко похмурившись пішов в свою кімнату, а повернувшись назад вже тримав в руках свій новий велосипед.

• Візьми мамо велосипед і віддай його назад в магазин. Здоров’я бабусі важливіше за будь-які подарунки. 
• Андрійку, я рада що ти зрозумів, як важливо витрачати гроші саме на ті потреби, які є  першочерговими для людини.

Через декілька тижнів родина святкувала повернення бабусі з лікарні,  смачним яблучним пирогом, який приготувала сама бабуся.

Нова лялька

Ситник А.М.

Жила, була дівчинка Оля. Всі її дуже любили  мама і тато, бабуся і дідусь. А Оля, як і всі маленькі діти любила гратися іграшками, особливо коли їй дарували нові.

Одного дня Оля гралася своєю старою лялькою Мартою, і тут приїздить бабуся та привозить у подарунок нову ляльку Мальвіну.

Дівчинка була у захваті від нової іграшки, вона гралася нею цілий день, а свою стареньку ляльку Марту вона кинула на підлогу від чого у неї відірвалась ніжка. Тут до Олі в кімнату зайшла бабуся та побачила, що лежить лялька Марта з поламаною ногою на підлозі, вона запитала у Олі:

• А  що сталося з лялькою Мартою?

 Оля відповіла їй, що вона вже стара і поламана, її треба викинути.

Коли це почула нова лялька Мальвіна, вона злякалася і подумала: «Це і мене викинуть коли я вже буду не потрібна? Треба повертатися до магазину!».

І тут бабуся пояснила онучці, що іграшки треба берегти, адже вони не дісталися безкоштовно, що батькам доводиться щоденно працювати, аби заробити кошти для всього необхідного. А стару ляльку можна і по ремонтувати. Оля все зрозуміла, вибачилась перед своїми лялечками і приголубила Марту.

Ввечері повернувся тато дівчинки з роботи. Донечка попросила його відремонтувати стару лялечку. Мама дівчинки запропонувала пошити ляльці Марті новеньку сукню із залишків тканини, з якої Олі шили новорічне вбрання. Дівчинка вимила та причепурила стареньку ляльку перед сном.

Наступного ранку біля ліжечка Олі сиділи дві гарнесенькі лялечки у святковому вбранні.

• Ой, як добре! - зраділа дівчинка. - Тепер у мене стало дві ляльки!

 З тих пір Оля завжди бережливо ставиться до своїх іграшок та речей. Вона навчилася поважати працю інших людей.