Вікові особливості дітей 3-го року життя
Третій рік життя - важливий етап психічного і фізичного розвитку дитини. Інтенсивність темпу фізичного розвитку порівняно з першим і другим роками життя дещо уповільнюється. Зміцнюється організм дитини, удосконалюється та стабілізується нервова система, розвивається руховий апарат. Рухи стають упорядкованішими, координованішими, складнішими, якіснішими. Підвищення витривалості нервової системи призводить до збільшення періоду неспання. Маса тіла протягом третього року життя в середньому зростає на 2 - 2,5 кг, зріст збільшується на 7-8 см. Провідна діяльність дітей цього віку - предметно - маніпулятивна гра. Важливим є також опосередковане грою спілкування з дорослими людьми (не тільки з батьками, але й з вихователями та старшими дітьми).   Цьому періоду притаманні: - активна спрямованість на виконання дій без допомоги дорослого, прості форми виявлення самостійності, початок усвідомлення власного «Я», зародження самосвідомості; - подальший розвиток наочно-дієвого мислення і поява елементарних видів мовленнєвих суджень про навколишній світ; - утворення нових форм стосунків між дітьми, поступовий перехід від ігор поряд з іншими малюками та ігор на самоті до спільної ігрової діяльності; - виникнення паростків сюжетно-рольової, поява простих сюжетів, в яких діти відтворюють дії близьких людей, та прагнення виконувати певну роль у грі, початок (використання предметів-замінників); - ускладнення та урізноманітнення діяльності, поява образотворчої та конструктивної, елементарної навчальної та паростків трудової діяльності, формування нових потреб та інтересів; - швидке збільшення словникового запасу, оволодіння граматичною будовою мови, зміна ролі власної мови, яка, крім засобу спілкування, стає регулятором поведінки відповідно до поставлених самою дитиною запитань «Чому?», «Коли?», «Де?», «Що це?», «Навіщо?»; - ускладнення почуттів до навколишніх людей (любов, прихильність, співчуття, симпатія) та поява почуттів, пов'язаних із виконанням діяльності (задоволення, гордість за досягнення, обурення при невдачі, радість від похвали), на базі яких закладаються почуття самоповаги та самолюбства; - розвиток психічних процесів (сприйняття, відчуття, пам'яті, мислення, уваги), розширення кола об'єктів та їх властивостей, що зацікавлюють дитину, виникнення передумов для розуміння символів (букв, цифр), створення образів; - активне прагнення до ознайомлення з властивостями предметів (колір, форма, розмір тощо), під час якого дитина починає порівнювати їх один з одним, набуває здатності прогнозувати зміни, викликані її діями; - початкове виникнення статевої ідентифікації, усвідомлення того, що «я - хлопчик», «я - дівчинка» і відповідне дотримання правил поведінки; - виникнення суперечності між потребою дитини в самостійності, прагненні бути «як дорослий» та її реальними фізичними та психічними можливостями.   Основні завдання педагога по роботі з дітьми 3 року життя   • Задовольнити потребу дітей в емоційному спілкуванні з дорослими, яке супроводжується предметно-ігровою діяльністю, формувати практичний досвід спілкування з іншими дітьми. • Забезпечити умови для насиченого мовленнєвого діалогічного контакту, що сприятиме розширенню та удосконаленню пасивного та активного словників. • Сприяти розвитку самостійності, надавати можливість для формування навичок самообслуговування при забезпеченні помірної та доцільної допомоги. • Піклуватися про наявність та активне використання дітьми різноманітного обладнання для розвитку зорових, слухових, дотикових, кінестетичних та інших видів відчуттів і сприймань, фонематичного та музичного слуху. • Помічати успіхи дитини, схвалювати її досягнення. • Створити належні умови для зміцнення та збереження здоров'я дітей, забезпечити наявність простору для пересування дитини в груповій кімнаті та обладнання для розвитку основних рухів. • Стимулювати формування почуттів (самоповаги, впевненості, захищеності, любові до ближнього, дружби, бережливого ставлення до природи, речей, радості від краси та чистоти, гордості та сорому, турботи, вдячності, задоволення від досягнень, творів мистецтва, музики, танцю тощо). • Виховувати бажання виконувати прості трудові дії, зацікавлене ставлення та повагу до праці дорослих. • Розвивати культуру мислення, увагу, пам'ять, позитивні почуття, пов'язані з інтелектуальною діяльністю, слуханням творів художньої літератури. • Підтримувати дитячу допитливість, спостережливість, пізнавальну активність

Вікові особливості дітей 4 -го року життя

Провідною потребою дитини даного віку є потреба в спілкуванні, повазі, визнанні самостійності дитини. Провідна діяльність – ігрова. У цей період відбувається перехід від маніпулятивної гри до рольової.

Сприймання. Провідною пізнавальною функцією є сприйняття. Значення сприйняття в житті дошкільника дуже велике, тому що воно створює фундамент для розвитку мислення, сприяє розвитку мови, пам'яті, уваги, уяви. У молодшому шкільному віці ці процеси будуть займати провідні позиції, особливо логічне мислення, а сприйняття буде виконувати обслуговувальну функцію, хоча й продовжить розвиватися. Добре розвинене сприйняття може виявлятися у спостережливості дитини, її здатності помічати особливості предметів і явищ, деталі, риси, які не помітить дорослий.

У процесі навчання сприйняття буде вдосконалюватися в процесі роботи, спрямованої на розвиток мислення, уяви, мови. Сприйняття молодшого дошкільника 3-4 років носить предметний характер, тобто властивості предмета, наприклад колір, форма, смак, величина не відділяються в дитини від предмета. Вона бачить їх разом із предметом, уважає їх неподільними. При сприйнятті дитина бачить не всі характеристики предмета, а тільки найбільш яскраві, а іноді й одну, за якою відрізняє один предмет від інших.

Наприклад: трава зелена, лимон кислий і жовтий. Діючи із предметами, дитина починає виявляти їхні окремі якості, осягати розмаїтість властивостей. Це розвиває її здатність відокремлювати властивості від предмета, зауважувати схожі якості в різних предметах і різні в одному.

Пам'ять. Процеси пам'яті залишаються мимовільними. Як і раніше переважає пригадування. Обсяг пам'яті істотно залежить від того, ув'язаний матеріал у значеннєве ціле або розрізнений. Діти даного віку на початку року можуть запам'ятати за допомогою наочно-образної, а також слухової вербальної пам'яті два об'єкти, під кінець року – до чотирьох об'єктів. Дитина добре запам'ятовує все, що становить для неї життєвий інтерес, викликає сильний емоційний відгук. Міцно засвоюється інформація, яку вона бачить і чує багато разів. Добре розвинена рухова пам'ять: краще запам'ятовується те, що було пов'язане із власним рухом. Пам'ять дошкільника, незважаючи на її очевидну зовнішню недосконалість, в дійсності стає провідною функцією, зайнявши центральне місце.

Мислення. У три-чотири роки дитина намагається аналізувати те, що бачить навколо себе; порівнювати предмети один з одним і виводити висновок про їх взаємозалежність. У побуті й на заняттях, у результаті спостережень та пояснень дорослого, діти поступово здобувають елементарні уявлення про природу й побут людей. Дитина і сама прагне пояснити те, що бачить навколо. Проте, зрозуміти його часом буває важко, оскільки, наприклад, наслідок вона найчастіше приймає за причину того чи іншого факту. Порівнюють, аналізують молодші дошкільники в наочно-дійовому плані. Але в частини дітей уже починає виявлятися здатність розв’язувати завдання за уявленням. Діти можуть порівнювати предмети за кольором й формою, виділяти відмінності за іншими ознаками. Можуть узагальнювати предмети за кольором (це все червоне), формою (це все кругле), величиною (це все маленьке).

На четвертому році життя діти трохи частіше, ніж раніше, користуються в розмові родовими поняттями типу іграшки, одяг, фрукти, овочі, тварини, посуд, включають у кожне з них більшу кількість конкретних найменувань. Однак відношення загального до частки й частки до загального розуміється дитиною своєрідно. Так, наприклад, слова посуд, овочі є для нього лише збірними назвами для груп предметів, а не абстрактними поняттями, як це буває при більше розвиненому мисленні.

Мовлення. Мова дітей в основному продовжує залишатися ситуативно діалогічною, але стає більше складною й розгорнутою. Словниковий запас збільшується за рік у середньому до 1500 слів. Індивідуальні розходження коливаються від 600 до 2300 слів. Змінюється словниковий склад мови: зростає в порівнянні з іменниками частка дієслів, прикметників та інших частин мови. Довжина речення збільшується, з'являються складні речення.

У мові дітей четвертого року життя є ще одна особливість: займаючись якою-небудь справою, діти часто супроводжують свої дії малозрозумілої неголосною мовою – “бурмотінням”. Ці “розмови із собою” мають величезне значення для розвитку дітей. З їхньою допомогою дитина утримує в пам'яті поставлені перед собою цілі, будує нові плани, обмірковує способи їхнього досягнення, нарешті, виконує на словах дії, які не здійснює в реальності.

Уява. На четвертому році життя уява в дитини розвинена ще слабко. Маля можна легко вмовити діяти із предметами, перевтілюючи їх (наприклад, використовувати паличку як термометр), але елементи “активної” уяви, коли дитину захоплює сам образ і можливість діяти самостійно в уявлюваній ситуації, лише починають формуватися й виявлятися.

У молодших дошкільників задум народжується нерідко після того, як виконана дія. А якщо й формулюється до початку діяльності, то дуже нестійко. Задум легко руйнується або губиться під час його реалізації, наприклад, при зустрічі із труднощами або при зміні ситуації. Саме виникнення задуму відбувається стихійно, під впливом ситуації, предмета, короткочасного емоційного переживання. Малята ще не вміють скеровувати свою уяву. У дітей 3-4 років спостерігаються лише елементи попереднього планування гри або продуктивних видів діяльності.

Увага. Здатність дітей керувати своєю увагою дуже невелика. Як і раніше складно спрямовувати увагу дитини на предмет за допомогою словесних інструкцій. Щоб перемкнути увагу з об'єкта на об'єкт, потрібно неодноразово повторювати вказівку. Обсяг уваги із двох об'єктів на початку року зростає до чотирьох під кінець року. Дитина може втримувати активну увагу протягом 7-8 хвилин. Увага носить в основному мимовільний характер, її стійкість залежить від характеру діяльності. На стійкість уваги негативно впливає імпульсивність поведінки дитини, бажання негайно одержати предмет, що сподобався, відповісти, зробити щось.

 

Розвиток особистості дітей 3-4 років

Четвертий рік життя характеризується двома якісно новими рисами. Одна пов'язана з формуванням особистості дитини, інша – з формуванням його діяльності.

З віком маля в числі інших знань здобуває й знання про самому себе (про те, що в нього є ім'я тощо). У два з половиною року дитина впізнає себе в дзеркалі, а трохи пізніше на фотографії. Період появи в мові дитини займенника “Я”, (наприкінці раннього віку) знаменується змінами в її поведінці – виникає прагнення діяти самій. Л.І. Божович відзначає, що з виникненням “системи Я” у психіці дитини виникають і інші новоутворення. Самим значним з них є самооцінка й пов'язане з нею прагнення відповідати вимогам дорослих, бути гарним.

Наявність одночасно існуючих, але протилежно спрямованих тенденцій: зробити відповідно до власного бажання й відповідно вимогам дорослих – створює в дитини неминучий внутрішній конфлікт і тим самим ускладнює її внутрішнє психічне життя. Елементи самосвідомості в дитини трьох-чотирьох років виявляються в не завжди вдалому протиставленні себе оточуючим. Тому кінець третього й частково четвертий рік життя називають “кризовим” віком, якому властиві спалахи негативізму, упертості, нестійкість настрою.

Друга особливість полягає в тому, що дії дітей у грі, малюванні, конструюванні здобувають навмисний характер, що дозволяє малятам створювати якийсь конкретний образ (у малюванні, ліпленні), зводити будівлі, виконувати певну роль у грі тощо. Навмисність, довільність дій, тобто підпорядкування їх певному зразку, важливі для розвитку дитини, але на четвертому році життя вони тільки формуються. Тому діяльність носить нестійкий характер. Маляті важко, наприклад, при несподіваних змінах обстановки утримувати у свідомості ціль діяльності. Молодші дошкільники відволікаються протягом однієї гри іноді до 12-13 разів.

Навмисність, довільність діяльності передбачає наявність уміння її планувати. Але це характерно для середнього й старшого дошкільного віку. У молодшому ж віці з ігрового матеріалу дитина вибирає 2-3 предмети, потрібних для початку гри, не піклуючись про інше; обирає роль, яка їй подобається, не думаючи про взаємодію з партнером. Тому, щоб підтримати гру, потрібно все необхідне для її продовження розташувати в полі зору дітей.

У віці 3-4 років дитина поступово виходить за межі сімейного кола. Її спілкування стає позаситуативним. Дорослий починає виступати для дитини не тільки як член родини, але і як носій певної суспільної функції. Бажання дитини виконувати таку ж функцію приводить до протиріччя з її реальними можливостями. Розв’язком цього протиріччя стає розвиток ігрової діяльності як провідної в дошкільному віці.

Головною особливістю гри дітей є її умовність: виконання одних дій з одними предметами припускає їхню віднесеність до інших дій з іншими предметами. Основним змістом гри молодших дошкільників є дії з іграшками й предметами-замінниками. Тривалість гри невелика. Молодші дошкільники обмежуються грою з однієї-двома ролями й простими, нерозгорнутими сюжетами. Ігри із правилами в цьому віці тільки починають формуватися.

Самою вираженою особливістю дітей початку 4-го року життя є їхнє прагнення до самостійності. У дітей спостерігається здатність до цілепокладання, уміння заздалегідь уявити собі деякий бажаний результат і активно діяти в напрямку його досягнення. Однак будь-які зусилля по досягненню результату повинні приносити задоволення. І для багатьох цілей, котрі ставить перед собою маленька дитина, це задоволення лежить у першу чергу в сфері визнання й схвалення її досягнень дорослим. Підтримка й схвалення дорослих породжують у дітей радісне відчуття своєї компетентності, уявлення про себе як про таку, що вміє щось робити. До п'яти років співвідношення розмірів різних відділів хребта в дитини стає таким самим, як у дорослого, але ріст хребта триває аж до зрілого віку. Кістяк дитини-дошкільника відрізняється гнучкістю, тому що процес окостеніння ще не закінчений. У зв'язку із цим дітям 4-5 років не можна на фізкультурних заняттях давати силові вправи, необхідно постійно стежити за правильністю їхньої постави.

 

Вікові особливості дітей 5-го року життя

Найбільш яскравий розвиток дітей середнього дошкільного віку (4-5 років) характеризують довільність, навмисність, цілеспрямованість психічних процесів, що свідчить про збільшення участі волі в процесах сприйняття, пам'яті, уваги.

Сприймання. У цьому віці дитина освоює прийоми активного пізнання властивостей предметів: вимірювання, порівняння шляхом накладання, прикладання предметів один до одного. У процесі пізнання дитина знайомиться з різними властивостями навколишнього світу: кольором, формою, величиною предметів, характеристиками часу, простору, смаку, запаху, звуку, якостей поверхні. Вона вчиться сприймати їхні вияви, розрізняти відтінки й особливості, запам'ятовує назви. У цей період формуються уявлення про основні геометричні фігури (квадрат, коло, трикутник, овал, прямокутник й багатокутник); про сім кольорів спектру, біле й чорне; про параметри величини (довжина, ширина, висота, товщина); про простір (далеко, близько, глибоко, там, тут, угорі, унизу); про час (ранок, день, вечір, ніч, пора року, годинники, хвилини тощо); про особливі властивості предметів і явищ (звук, смак, запах, температура, якість поверхні .

Пам'ять. У цьому віці починають розвиватися процеси спочатку довільного пригадування, а потім і навмисного запам'ятовування. Вирішивши щось запам'ятати, дитина тепер може використовувати для цього деякі дії, наприклад повторення. До кінця п'ятого року з'являються самостійні спроби елементарної систематизації матеріалу з метою його запам'ятовування. Довільне запам'ятовування й пригадування полегшуються, якщо для дитини емоційно близька мотивація цих дій, наприклад, запам'ятати, які іграшки потрібні для гри, вивчити вірш “у подарунок мамі”. Найбільш сприятливі умови для оволодіння довільним запам'ятовуванням і відтворенням створюються у грі, коли запам’ятовування є умовою успішного виконання ролі.

Дуже важливо, щоб дитина за допомогою дорослого осмислювала те, що заучує. Обсяг пам'яті поступово зростає, дитина п'ятого року життя більш чітко відтворює те, що запам'ятала. Так, переказуючи казку, вона намагається точно передати не тільки основні події, але й другорядні деталі, пряму й авторську мову. Діти запам'ятовують до 7-8 назв предметів. Починає складатися довільне запам'ятовування.

Мислення. Починає розвиватися образне мислення. Діти вже здатні використовувати прості схематизовані зображення для розв’язку нескладних завдань. Вони можуть будувати за схемою, вирішують лабіринтові завдання. Розвивається передбачення. Діти можуть сказати, що відбудеться в результаті взаємодії об'єктів, на основі їхнього просторового розташування. Однак при цьому їм важко зайняти позицію іншого спостерігача й у внутрішньому плані зробити уявне перетворення образу. Для дітей цього віку особливо характерні відомі феномени Ж. Піаже: збереження кількості, обсягу й величини.

Розв’язання завдань може відбуватися в наочно-дійовому, наочно-образному й словесному планах. У дітей 4-5 років переважає наочно-образне мислення, і головне завдання педагога – формування різноманітних конкретних уявлень. Дитина даного віку здатна аналізувати об'єкти одночасно за двома ознаками: кольором і формою, кольором й матеріалом тощо. Може порівнювати предмети, знаходячи розходження й подібність. До 5 років дитина може зібрати картинку із чотирьох частин без опори на зразок та із шести частин з опорами на зразок. Може узагальнювати поняття, що відносяться до наступних категорій: фрукти, овочі, одяг, взуття, меблі, посуд, транспорт.

Мовлення. У середньому дошкільному віці поліпшуються вимова звуків і дикція. Мова привертає увагу дітей і активно використовується ними. Вони вдало імітують голоси тварин, інтонаційно виділяють мовлення тих або інших персонажів. Інтерес викликають ритмічна структура мови, рими. Розвивається граматична сторона мови. Діти займаються словотворчістю на основі граматичних правил. Мова дітей при взаємодії один з одним носить ситуативний характер, а при спілкуванні з дорослим стає позаситуативною.

Збагачується словниковий запас дітей, розширюються можливості використання слів. Якщо звертати увагу дитини на явища природи, на її красу, розглядати разом з нею пейзажі, то вже в 4-5 років вона починає опановувати відповідним словником. І хоча в цьому віці діти в основному говорять про колір і розмір об'єктів, майже третя частина визначень, що даються ними, розгорнуті, тобто з перерахуванням двох-трьох ознак, з елементами порівняння, пояснення (“Сніг білий і трошки голубий”; “Блищить, як золотий”). Коли діти вчаться розповідати, у них формуються багато елементів зв'язної мови. Розміри дитячих розповідей складаються у середньому з 24-25 слів. Відповідно формуються й інші ознаки зв'язної мови, наприклад завершеність теми, виділення частин розповіді тощо.

Уява. Уява продовжує розвиватися. Формуються такі її особливості, як оригінальність і довільність. Діти можуть самостійно придумати невелику казку на задану тему.

Увага. Увага дитини на початку дошкільного віку відображає її інтерес до оточуючих предметів і дій, що виконуються з ними. Дитина зосереджується тільки до того часу, поки інтерес не згасне. Поява нового предмета відразу викликає переключення уваги на нього. Тому діти рідко тривалий час займаються однією справою.

Поступово збільшується стійкість уваги. Дитині виявляється доступною зосереджена діяльність протягом 15-20 хвилин. При виконанні яких-небудь дій вона здатна утримувати в пам'яті нескладні умови.

Для того, щоб дошкільник учився довільно керувати своєю увагою, його треба просити більше міркувати вголос. Якщо дитину 4-5 років просити постійно називати вголос те, що вона повинна тримати в сфері своєї уваги, то вона зможе довільно протягом досить тривалого часу втримувати свою увагу на тих або інших предметах і їхніх окремих деталях, властивостях.

 

Розвиток особистості дітей 4-5 років

Щоб сприяти особистісному розвитку дитини 4-5 років, необхідно враховувати наступне. По-перше, у цьому віці закладаються основи творчого відношення до предметного світу. Для цього можна використовувати ті скромні вироби, які дитина створює своїми руками для гри або як подарунок близьким. Якщо дорослий систематично буде підкреслювати, що дитина зробила щось сама, що вона вже багато чого вміє й зможе створити атмосферу заслуженого визнання й успіху, то задоволення, яке при цьому одержує дитина, буде спонукувати її й надалі ставити подібні завдання.

По-друге, у цей період можуть виникнути дійсно пізнавальне відношення до світу, безкорислива потреба в знаннях з інтересу й бажання знати. Для подальшого розвитку пізнавального інтересу важливо не тільки давати дитині нові знання в захоплювальній формі, необхідно максимально шанобливо ставитися до її власних розумових пошуків і їхніх результатів. На п'ятому році життя дитина уже здатна міркувати, не спираючись на безпосередній досвід. У неї з'являється коло чисто словесних знань. Оперуючи такими знаннями, дитина може іноді приходити до неправильних висновків, одержувати логічно недосконалі результати. Будь-який вияв неповаги до цих перших самостійних інтелектуальних кроків може відбити в дитини інтерес до сфери знань і позбавити її впевненості в собі. Дорослим варто не оцінювати дітей, а обговорювати з ними їхні міркування.

Звідси природно випливає, що новими у відношенні дитини до інших людей повинні стати, з одного боку, інтерес і повага до дорослого як до джерела нових знань, а з іншого боку – поважне й зацікавлене ставлення до аналогічних інтелектуальних пошуків однолітків.

Ставлення до однолітків у цьому віці носить ще не дуже диференційований характер. Діти в основному діляться на “поганих” і “хороших”, і ці оцінки в дуже великому ступені залежать від дорослих. Так, більшість дітей п'ятого року життя вважають однолітків поганими тому, що вихователь робить їм зауваження за те, що вони повільно їдять, погано засинають тощо.

Необхідно мати на увазі, що репутація дитини в групі, ставлення до неї однолітків і її самопочуття можуть без усякого наміру з боку дорослого непоправно постраждати. Для цього досить частого вияву невдоволення дорослого із приводу таких форм поводження, які, хоча й створюють організаційні труднощі, морально нейтральні, не залежать від дитини й найчастіше обумовлені його фізіологічними особливостями.

У розвитку свідомості дітей відкриваються дві дуже важливі можливості, від правильного використання яких істотно залежить загальний рівень їхнього розумового розвитку. Одна з можливостей пов'язана з тим, що на п'ятому році життя діти здатні у своєму пізнанні виходити за межі того, із чим безпосередньо зіштовхуються самі. Починаючи із цього віку діти можуть поступово накопичувати фактичні знання про різні предмети і явища, яких вони не бачили й про які знають тільки зі слів дорослого (про тварини і машини, міста і країни тощо).

Дуже важливо розуміти, що коли дитина накопичує такі уявлення, вона не просто збільшує обсяг знань про навколишнє. У неї природно виникає ставлення до тих нових сфер життя, з якими її знайомлять: симпатія до дельфінів і боязнь акул, співчуття до людей, які місяцями живуть в умовах полярної ночі, і повага до їхньої здатності пристосовуватися до складних природних умов.

А це означає, що дорослий не лише дає знання, але й принципово розширює коло подій і предметів, котрі викликають у дитини емоційний відгук: співчуття й збурювання, повагу й інтерес. Дуже важливо, що почуття, пережиті дитиною із приводу далеких і особисто їй незнайомих істот або подій, по суті своєї безкорисливі, не пов'язані із егоїстичними бажаннями й устремліннями. Тим самим дорослі виводять дитину за межі вузьких і егоїстичних інтересів, роблячи найперші кроки у формуванні майбутнього громадянина, формують її як людину людства.

Діти 4-5 років прагнуть до самостійності, але невдачі бентежать їх. Накопичуючись, безуспішні зусилля породжують непевність. Тим часом довільність підтримується саме успішністю виконання завдання дорослого або справи, яку дитина задумала зробити сама. В ігровій діяльності дітей середнього дошкільного віку з'являються рольові взаємодії. Вони вказують на те, що дошкільники починають відокремлювати себе від прийнятої ролі. У процесі гри ролі можуть мінятися. Ігрові дії починають виконуватися не заради них самих, а заради змісту гри. Відбувається поділ ігрових і реальних взаємодій дітей.

 

Вікові особливості дітей 6-го року життя

У старшому дошкільному віці пізнавальне завдання стає для дитини суто пізнавальним (потрібно опанувати знаннями), а не ігровим. У неї з'являється бажання показати свої вміння, кмітливість. Активно продовжують розвиватися пам'ять, увага, мислення, уява, сприйняття.

Сприймання. Продовжує вдосконалюватися сприйняття кольору, форми й величини, будови предметів; відбувається систематизація уявлень дітей. Вони розрізняють і називають не тільки основні кольори і їхні відтінки за освітленням, але й проміжні колірні відтінки; форму прямокутників, овалів, трикутників. Сприймають величину об'єктів, легко вишиковують у рядок до десяти різних предметів.

Пам'ять. У віці 5-6 років починає формуватися довільна пам'ять. Дитина здатна за допомогою образно-зорової пам'яті запам'ятати 5-6 об'єктів. Обсяг слухової вербальної пам'яті становить 5-6 слів.

Мислення. Діючи з образами, дитина уявляє реальну дію з предметом та її результат і таким шляхом розв'язує задачу. Це наочно-образне мислення. У старшому дошкільному віці продовжує розвиватися образне мислення. Діти здатні не тільки розв’язати завдання в наочному плані, але й розумово здійснити перетворення об'єкту. Розвиток мислення супроводжується освоєнням розумових засобів (розвиваються схематизовані й комплексні уявлення, уявлення про циклічність змін). Діти 5 років не вміють ще виділяти суттєві зв'язки в предметах і явищах і робити узагальнені висновки.

Крім того, удосконалюється здатність до узагальнення, що є основою словесно-логічного мислення.

Мовлення. Продовжує вдосконалюватися мова, у тому числі її звукова сфера. Діти можуть правильно відтворювати шиплячі, свистячі й сонорні звуки. Розвиваються фонематичний слух, інтонаційна виразність мови при читанні віршів, у сюжетно-рольовій грі, у повсякденному житті. Діти використовують практично всі частини мови. У дитини-дошкільника з'являється оригінальне словотворення. Розвивається зв'язне мовлення. Дошкільники можуть переказувати, розповідати за картинкою, передаючи не тільки головне, але й деталі.

Уява. П'ятирічний вік характеризується розквітом фантазії. Особливо яскрава уява дитини виявляється в грі, де вона діє дуже захоплено. Розвиток уяви в старшому дошкільному віці обумовлює можливість створення дітьми досить оригінальних і послідовних історій. Розвиток уяви стає успішним у результаті спеціальної роботи з його активізації.

Образи уяви у дітей можуть носити своєрідний характер, оскільки вони можуть бути близькі до ейдетичних образів, які при всій яскравості і стійкості характеризуються особливістю процесуальних образів — вони самі мимовільно змінюються з кожним новим моментом.

Увага. Зростає стійкість уваги, розвивається здатність до її розподілу й переключення. Спостерігається перехід від мимовільного до довільної уваги. Обсяг уваги становить на початку року 5-6 об'єктів, під кінець року – 6-7.

На початку дошкільного віку увага, пам'ять, уява носять мимовільний характер. Перелом наступає тоді, коли під впливом нових видів діяльності, нових вимог, які ставляться перед дитиною дорослим, виникають особливі задачі: зосередити і утримати на чомусь увагу, запам'ятати матеріал і потім його відтворити, побудувати задум гри, малюнка тощо. Тоді і починають формуватися спеціальні дії уваги, пам'яті, уяви, завдяки яким останні набувають довільного характеру.

Розвиток особистості дітей 5-6 років

Вік п'яти років – останній з дошкільних віків, коли в психіці дитини з'являються принципово нові утворення. Це довільність психічних процесів – уваги, пам'яті, сприйняття й ін. – і здатність, що випливає звідси, керувати своєю поведінкою, а також змінювати уявлення про себе як у самосвідомості, так і в самооцінці.

Поява довільності – вирішальна зміна в діяльності дитини: метою останньої стає не зміна зовнішніх предметів, а оволодіння власною поведінкою.

Істотно змінюється уявлення дитини про себе, її образ Я. Приблизно до п'яти років в образі Я дитини присутні тільки ті якості, які, на думку маляти, у неї є. Після п'яти років у дитини починають з'являтися уявлення не тільки про те, якою вона є, але й про те, якою вона хотіла би бути і якою не хотіла би стати. Іншими словами, крім наявних якостей, починають з'являтися уявлення про бажані й небажані риси й особливості. В образі Я, крім Я-реального – тих якостей, які, на думку дитини, у неї є, з'являється і Я-потенційне, котре містить у собі як позитивні риси, які дитині хотілося б у себе бачити, так і негативні, які їй не хотілося б мати.

Поява Я-потенційного, або Я-ідеального, тобто того, якою дитина хоче себе бачити, є психологічною передумовою становлення навчальної мотивації. Істотним побудником навчання, оволодіння новими знаннями й уміннями є бажання бачити себе “розумним”, “знаючим”, “вправним”.

Ще одна важлива зміна відбувається в сфері взаємин з однолітками. Починаючи із цього віку одноліток поступово набуває по-справжньому серйозного значення для дитини. До цього центральною фігурою в житті дітей, незважаючи на оточення однолітків, залишався дорослий. На п'ятому році діти починають переходити до спільної гри й до епізодичного неігрового спілкування з однолітками у формі обміну думками, інформацією, демонстрації своїх знань.

На шостому році життя дитини різні лінії психічного розвитку, з'єднавшись, утворюють сприятливі умови для появи нового типу взаємин з однолітками. Отже, у дитини розвивається уявлення про себе, завдяки чому вона починає більш диференційовано сприймати однолітків і виявляти до них інтерес.

Діти 5-6 років уже можуть розподіляти ролі до початку гри й будують свою поведінку, дотримуючись ролі.

Все це, разом узяте, приводить до двох істотних змін у житті дітей. Це, по-перше, зміна ролі взаємин дитини з однолітками в її емоційному житті й ускладнення цих взаємин. По-друге, поява інтересу до особистості й особистих якостей інших дітей. Відбувається поділ дітей на більш популярних, що користуються симпатією й повагою однолітків, і дітей менш популярних.

Ігрова взаємодія супроводжується мовою, що відповідає за змістом і інтонаційно ролі. Мова, що супроводжує реальні взаємини дітей, відрізняється від рольової мови. Оскільки діти починають освоювати соціальні стосунки й розуміти підпорядкованість позицій у різних видах діяльності дорослих, одні ролі стають для них більш привабливими, ніж інші. При розподілі ролей можуть виникати конфлікти, пов'язані із субординацією рольового поводження. Спостерігається організація ігрового простору, у якому виділяються значеннєвий “центр” і “периферія”. У грі “Лікарня” таким центром виявляється кабінет лікаря, у грі “Школа” – класна кімната, а інші приміщення виступають як периферія ігрового простору.

В іграх дії дітей стають досить різноманітними. До моменту надходження в старшу групу більшість дітей на заняттях, у праці й інших видах діяльності, уважно слухаючи педагога, приймають пояснення мети й мотиву діяльності. Це забезпечує інтерес і позитивне ставлення дитини до майбутньої роботи, дозволяє вдосконалювати її пам'ять, уяву. Завдання діти виконують тим краще, чим більш значимим для них буде мотив майбутньої діяльності. Так, дуже ефективна ігрова мотивація. Наприклад, більше число нових слів діти запам'ятовують не на заняттях, а під час гри в “магазин”, коли завданням є зробити необхідні покупки.