Казкотерапія в роботі з дошкільникми

Казкотерапія - це метод, у якому казкова форма застосовується для інтеграції особистості, розвитку її творчих здібностей, удосконалення взаємодії з навколишнім світом. У дошкільному і молодшому шкільному віці у дітей переважає наочно-дійове та наочно-образне мислення. Казкові історії дають можливість розповісти про будь-що у вигляді ненав'язливих цікавих і захоплюючих сюжетів. Тому інформація, запропонована у такому вигляді, дуже легко, без опору сприймається дітьми. Ось чому саме з допомогою казок діти засвоюють необхідні моделі поведінки, вчаться реагувати на життєві ситуації, підвищують рівень знань про себе й оточуючих, адже казки більш зрозумілі їм, порівняно з поясненням педагогів та батьків. Крім того, широке використання казок позитивно впливає на збагачення словника дітей специфічними казковими зворотами, фразеологізмами. Тексти казок допомагають дітям правильно будувати діалоги, впливають на розвиток зв'язного мовлення, роблять мову дітей емоційною, образною. Тобто казка є засобом мовленнєвого розвитку. Отже, казкотерапія сприяє розвитку: активності; самостійності; емоційності; творчості; зв'язного мовлення. 

Будь-яку казку можна опрацьовувати приблизно за такою схемою: 

1. Моральний урок. Діти на основі бесіди за змістом казки повинні сформувати моральний урок для користування у подальшому житті. 

2. Виховання добрих почуттів. Діти відповідають на питання: «На кого б ти хотів бути схожим? Чому? Кому співчуваєш? Кого засуджуєш?» і т.д.

3. Мовна зарядка. Дидактичні ігри: «Знайди зайве слово в ланцюжку слів», «Придумай іншу назву казки», «Лисичка яка..?» і т.д.

4. Розвиток мислення та уяви. Придумати нову кінцівку казки, відшукати аналогію, змінити характер героя і т.д. 

5. Казка і математика (казкові герої і геометричні фігури, порядкова і кількісна лічба, порівняння за величиною, складання задач тощо). 

6. Казка і ОБЖД. На основі казок діти вчаться правил безпечної поведінки вдома, на вулиці, з незнайомцями. 

7. Казка і зображувальна діяльність. Конструювання, аплікація, малювання, ліплення, за змістом казок і т.д.

Для дитини, яка опинилася у важкій ситуації, важливо знайти приклад для наслідування. Моралі та поради батьків тут не допоможуть. Зате, якщо донести ці поради у формі казки, їх ефективність в рази зросте. Дітям дуже подобається слухати різні історії та казки. Це зрозуміло, адже вони ще не вміють отримувати інформацію “дорослими способами”: шляхом читання, відвідування бібліотек, додаткового навчання та консультацій у фахівців. Все це поки ще недоступно. Основним способом пізнання світу на даному етапі є лише власний досвід, відповіді на питання (а їх ще потрібно навчитися ставити), ігри та інформація з доступних джерел – поведінки оточуючих, мультфільмів, фільмів, казок.

Коли дитина слухає казку, вона аналізує думки і вчинки її персонажів. Частина з цих нових для дитини дій і вчинків вона, можливо, захоче випробувати на собі.

Виходить, що вчасно розказана дитині казка на хвилюючу її тему – це дуже хороший інструмент для вихователів, учителів та батьків. Опинившись у важкій ситуації дитина найменше чекає батьківських порад і читання нотацій, адже вона не бачить при цьому, як ви ці поради самі застосовуєте у своєму житті. Дитина, опинившись у важкій ситуації шукає хороший приклад для наслідування. Тому найкраще вкласти свої моралізаторство і поради у зміст створеної вами казки. Нехай дитина знайде в головному герої казки так потрібний їй приклад для наслідування. Якщо з проблемною ситуацією зможе впоратися головний герой, зможе впоратися і ваша дитина (їй в цьому допоможе досвід, отриманий головним героєм і бажання наслідувати хорошим прикладам).

Подібні казки для дітей – це відмінна можливість накопичити необхідний для змін досвід. Слухаючи казку діти мимоволі ототожнюють себе з персонажами казки і, співпереживаючи їм, накопичують необхідний досвід. Виходить, що дитина начебто побувала у цій ситуації. Погодьтеся, велика різниця: вислухати чергову мораль від дорослого або пережити на власному досвіді ситуацію і зробити свої власні висновки. У якому випадку більше шансів на те, що дитина застосує в реальному житті отримані знання?

Отже, виходить, що для ефективної допомоги дитині потрібно просто в потрібний час розповісти потрібну казку. Або серію казок.

Ці казки найкраще придумувати самостійно, але можна використовувати і будь-які інші загальновідомі, але в цьому випадку їх слід адаптувати під вашу дитини. Казки можна придумувати заздалегідь, а можна складати на ходу. У цьому випадку у вас з’являється гарна можливість змінювати казку, ґрунтуючись на коментарях вашої дитини.

Подібні казки несуть, крім пізнавальної, ще й заспокійливу функцію. З казки дитина дізнається, що вона не самотня у своїх проблемах і переживаннях. Є й інші, хто відчуває аналогічні труднощі. А раз з цим стикаються багато, значить це не щось надзвичайне. Раз з цим хтось зміг впоратися, значить це не безвихідна ситуація!

Алгоритм створення казки

1. Зрозумійте проблему дитини. Спробуйте поглянути на неї очима дитини. Уявляючи проблему, намагайтеся використовувати ті ж слова, що і ваша дитина

2. Подумайте, які думки і рішення ви хочете донести до вашої дитини

3. Створіть головного персонажа казки за подобою вашої дитини. Схожі імена. Схожа життєва ситуація. Схожа проблема. Ті ж надії.

4. Починати казку варто з подання головного героя

5. Розповідаючи про страхи, тривоги і проблеми головного героя (а насправді вашої дитини), потрібно згадати і його сильні сторони

6. Після представлення головного героя варто переходити до опису проблемної ситуації

7. У ході розповіді головний персонаж повинен впоратися з проблемою  (Основний висновок, який повинен зробити дитина – “Раз він, схожий на мене, зміг впоратися, значить і я зможу”)

8. Мораль казки має бути добре зрозуміла дитині і логічно випливати зі змісту казки

Корисні рекомендації

• Використовуйте прості слова і більше простих речень
• Іноді має сенс побудувати сюжет таким чином, щоб у головного героя не відразу вийшло вирішити проблему. Наприклад, це може вийти з другої або третьої спроби. Це допоможе дитині переконатися у корисності наполегливості і цілеспрямованості. Знання того, що і у головного героя не все вийшло з першого разу, допоможе легше перенести невдачу під час власної спроби, адже не все виходить зробити відразу.
• Тривалість розповіді визначається рівнем розвитку уваги вашої дитини
• Більше гумору
• Якщо розповідь дитині не цікава або їй нудно, то потрібно її переробити: змінити сценарій, доопрацювати персонажів
• Якщо ви не впевнені в подальшому розвитку сюжету оповідання, запитаєте дитини. Для цього підходять такі питання: “Як ти думаєш, а що далі зробив <ім’я персонажа>?” або “І що він там побачив?”. Не переживайте, якщо дитина відповість “Не знаю”, запропонуйте їй відгадати \ припустити відповідь на питання.
• Не зупиняйте дитину, коли вона хоче вставити свій коментар. Такі репліки дітей – безцінна інформація для розуміння внутрішнього світу дитини
• Відповідайте на запитання дітей максимально просто і зрозуміло. Якщо не знаєте, що відповісти, переадресуйте назад запитання дитини. Вам допоможуть такі репліки: “А що ти думаєш?” або “А як би вчинив ти?”
• Робіть різні щасливі фінали для різних казок. Це підкреслить унікальність кожної казки
• Не намагайтеся зробити свою казку ідеальною. Упевнений, дітям вона сподобається і в “чорновому” варіанті
• Будьте відкритими і щирими

ПРИКЛАД

Спробуємо написати казку для подолання тривожності для дітей від 3-х до 9-ти років. Використовуємо найпростіший прийом – персоніфікації проблеми. Казка буде складатися з п’яти абзаців:

1. Жив-був хлопчик / дівчинка / або будь-який інший персонаж, відомий дитині … Опишіть цей персонаж в 5-6 реченнях.

2. І ось одного разу хлопчик / дівчинка / або будь-який інший персонаж зустрів Нежить … Опишіть Нежить, на кого він схожий, який він, яка поведінка, що хоче від головного персонажа.

3. Через це … Що сталося з головним персонажем після зустрічі з Нежиттю … придумайте, як змінилося життя, що в ньому стало не так, якась виникла проблема.

4. І тоді … Що робить головний персонаж, щоб позбутися Нежиті.

5. Розв’язка. Обов’язково щасливий кінець. Нежиті більше немає, головний персонаж здоровий. Нежить краще не вбивати, його можна розчинити, вигнати, поставити на службу і т.п.

Техніку «зламана казка» пропонує дитячий психотерапевт, казкотерапевт Любодара Любченко.

1. Поміняйте місцями злодіїв. Що станеться, якщо вовк із «Червоної Шапочки» переслідуватиме Рапунцель?

2. Розкажіть казку від імені негативного персонажа («Розповідь про трьох ведмедів, розказана ведмедем» Н.Ж.Льовен або мультфільм «Правдива історія трьох поросят»).

3. Поміняйте місцями жертв і переслідувачів: скажімо, бабуся Шапокляк і злий крокодил Гєна. Або книга «Троє вовченят і Гидкий Свин» Є.Трівізаса (у ній не лише вовки — чемні, пухнасті, з очима-намистинками, а й спосіб здобути перемогу інший: після найміцнішого залізного бункера герої обирають будинок із квітів, краса якого змінює серце злодія).

4. Змініть поворот сюжету на протилежний. Нехай з’являться Неспляча красуня, у якої розвинулося безсоння, Царівна-реготушка замість Несміяни.

5. Припустіть, що герой знає класичний сюжет і розраховує на певний фінал, але події не повторюються. Гидке каченя впевнене, що виросте красивим лебедем, а стає потворною качкою.

6. Вигадайте продовження. Що робитиме дорослий Буратіно? Чи не сумуватиме царівна за жаб’ячим життям?

7. Змініть стать або вік головного героя. Наприклад, хлопчик у казці «Червона Кепка» Л.Робертс. Старий беззубий і підсліпуватий людожер («Джим і бобове стебло» Р.Бріггс), який викликає бажання допомогти йому. Малюк-Карлсон прилітає до самотнього Старого.

8. Замініть тварин одного виду на інший. Скажімо, «Дівчинка і три динозаври» Мо Віллемс. Якщо від ведмедів можна було втекти, то тут дівчинка йде за дороговказом «2 милі до пастки», де останнє слово виправлене на «до чудового будинку».

9. Замініть один-два предмети на сучасні. Замість дзеркала в мачухи Білосніжки — комп’ютер, Спляча красуня замість веретена вражена струмом від несправного фена. А кресало можна замінити на фаєрбол. Червона Шапочка гасає на квадроциклі, а бабуся лежить у ліжку з ноутбуком (С.Мідлтон).

Досвід доводить, що навіть молодші школярі легко знаходять сучасні болючі питання і залюбки зіштовхують з ними казкових героїв. І ще одне вміння тренується —дивитися на речі під іншим кутом. А це — складова критичного мислення, що допомагає в будь-яких конфліктах: можна відстоювати позицію, можна шукати компроміс, а можна «зламати казку», змінити історію.

Розглянемо також метод Річарда Гарднера, як зробити спільну розповідь з дитиною.

Методика “Спільна розповідь” прекрасно підходить для вигадування казки разом з дитиною.

Дитину просять придумати:

1) захоплюючу і обов’язково нову казку,

2) казку, в якій є початок, середина і кінець,

3) казку, яка чомусь вчить.

Потім Ви складаєте свою історію з тими ж дійовими особами, тим же сюжетом з маленькими “додаваннями”, які роблять казку терапевтичною.